Розвиток комунікативної компетенції через ситуативні вправи

Здатність послуговуватися кількома іноземними мовами в наш час зумовлена не тільки економічними, але значною мірою і загальноосвітніми факторами політичного та культурного розвитку особистості. Тому багатомовність є невід'ємною рисою сьогоднішніх і майбутніх громадян.

Відповідно до рішень Європейської Ради основною компетентністю на уроках іноземної мови є комунікативна, тому що вона забезпечує набуття учнями вміння обговорювати проблеми, доводити власну позицію, виробляти власну точку зору, розвивати критичне і креативне мислення та адаптуватися у мовному середовищі. Вирішити дану проблему неможливо без використання комунікативного методу та інтерактивних технологій навчання англійської мови.

З метою формування комунікативної компетентності варто організовувати дискусії, створити проблемні ситуації, пропонувати письмові роботи у формі твору, дискурсивного есе, або запропонувати комунікативні творчі завдання, використовувати асоціативні кола. Свідченням сформованості комунікативної компетентності учнів є вміння висловлювати свою думку та аргументовано її доводити, здатність до толе- рантності у спілкуванні, використання адекватної лексики.

У практиці потрібно часто звертися до активних форм уроку. В старших класах мож- на проводити нестандартні уроки, широко використовувати технології колективно-групового навчання, методи «Карусель», «Коло ідей», «Акваріум», «Мозковий штурм», ситуативного мовлення (імітаційні та рольові ігри) та інтерактивні техноло- гії ведення дискусії.

Застосування комунікативно - орієнтованої граматики надає змогу повноцінно здійснювати індивідуалізацію навчання та підвищувати його мотивацію. Комунікативно - орієнтована граматика англійської мови включає навчальний граматичний матеріал, призначений для формування в учнів граматичних навичок і вмінь. Слід використовувати даний матеріал в продуктивних комунікативно - спрямованих вправах і прискіпливо відбирати для них комунікативно - цінні фрази, які дійсно можуть бути використані в реальному житті. Варто відмітити, що досягти цього, а значить оволодіти граматичними правилами іноземної мови й загально лінгвістич- ними поняттями учні молодшого й середнього шкільного віку зможуть набагато швидше й легше через гру.

Гра сприяє високому ступеню мотивації учнів до говоріння й залучення їх у природно - мовну ситуацію, якісному граматичному оформленню мовного висловлення, зняттю тривожності, позитивному емоційному фону на уроці, кращому запам'ято- вуванню граматичних структур й розвитку здатності творчої уяви. Гра враховує інтереси того, хто говорить й умови комунікативної ситуації, таким чином, у процесі гри відбувається відпрацьовування учнями різних мовних кліше, що у свою чергу, веде до комунікації. На уроках необхідно використовувати різні типи ігор: ігри по ланцюжку; ігри - пантоміми; ігри - загадки; настільні ігри; ігри з картами; ігри - доміно; рухливі ігри та ін.

Робота з текстом. Головним соціокультурним компонентом змісту навчання, як відомо, є навчальний текст. В якості навчального тексту слід викори-стовувати як тематичні, краєзнавчі, художні тексти, так і діалоги (полілоги), вірші, пісні, листи, ситуативні кліше, інтерв'ю, аудіотексти бесід з носіями мови. Головне, щоб текст був автентичним, відповідав інтересам віку учнів і був максимально наближений до природної ситуації. В умовах класно-урочної системи, за відсутності реальних комунікативних ситуацій текст для читання може стати, з одного боку, стимулом для обговорення самих різних проблем, з іншого боку, надати необхідний фактичний і мовний матеріал для оформлення власного висловлювання і служити зразком для нього.

Головною метою вивчення іноземної мови є набуття учнями не тільки навичок читання різних видів текстів, а й лінгвістичної (граматичної) та комунікативної компетенції. Навчання говоріння є процесом складним і багатогранним. До найважливіших умов, що складають основу мовленнєвої компетенції учня, належить здатність адекватно сприймати діалогічне мовлення на слух, вести діалог з додержанням вимог мовленнєвого етикету (у дружньому колі, в розмові з однолітками, зі старшими чи з молодшими за віком, у контактному спілкуванні). Тому вдосконалення і розвиток діалогічного мовлення учнів займає чи не найважливіше місце при вивченні іноземної мови.

З психологічної точки зору діалогічне мовлення, як і будь-який інший вид мовленнєвої діяльності, завжди вмотивоване. Протее в умовах навчання мотив сам по собі виникає далеко не завжди. Отже необхідно створити умови, в яких в учнів з'явилося б бажання та потреба щось сказати, передати почуття, тобто поставити їх у «запропоновані обставини». Крім того, сприятли-вий психологічний клімат на занятті, доброзичливі стосунки, зацікавленість у роботі також сприятимуть вмотивованості діалогічного мовлення. Однією з найважливіших психологічних особливостей діалогічного мовлення є його ситуативність. У реальному процесі спілкування комунікативні ситуації виникають, як правило, самі собою. Це так звані природні ситуації. Їх безсумнівно можна використовувати під час вивчення іноземної мови, але їх кількість, на жаль, надзвичайно обмежена. Тому потрібно створювати комунікативні ситуації, моделюючи природні. Наприклад:

- завдання репродуктивного характеру reproduction (відтворити діалог-зразок) або з елементами творчості composition (змінити послідовність реплік тощо).

- умовно-комунікативні завдання:

"A Strip Story" (діалог розрізаний на смужки. Студенти повинні скласти первісний варіант, обмінюючись інформацією усно.)
"Roleplay" (кожен студент виконує роль, передбачену ситуативним завданням).
Студентам з достатнім або високим рівнем знань пропонувалися творчі завдання підвищеної складності: "completion" завершити діалог, використовуючи необхідні для цього знання, одержані із профілактичних дисциплін: самостійно будувати діалог на основі даної ситуації тощо.
"Solvingproblems" (роз'язування проблеми у формі дискусії).
"Prediction" (продовження діалогу на основі домислення та передбачення)

Питаннями ситуативності мовлення і створення навчальних комунікативних ситуацій та іншими проблемами діалогічного мовлення займалося багато вчених ( Е. П. Шубін, Й. М. Берман і В. А. Бухбіндер, В. Л. Скалкін і Г. А. Рубінштейн, Є. М. Розенбаум, О. О. Леонтьєв, В. О. Артемов, Ю. І. Пассов, Хорнбі, Д. Берн, В. Апельт та багато ін.). Проте ніхто доступніше за В. О. Артемова не сформулював компонентний склад навчальної комунікативної ситуації, аналізуючи комунікативні ознаки мовленнєвих вчинків: « для сценічної актуалізації мовленнєвого вчинку важливо враховувати: хто, кому, що, навіщо, в яких обставинах і з яким відношенням повідомляє (наказує, пропонує і т.п.)». Тому перед учнями потрібно чітко ставити завдання і мету цього завдання.

Bідомо, що мовленнєва поведінка кожного учасника діалогу значною мірою зумовлюється мовленнєвою поведінкою партнера. Саме тому діалогічне мовлення, на відміну від монологічного, неможливо спланувати заздалегідь. Обмін репліками відбувається досить швидко, і реакція вимагає нормального темпу мовлення. Це й зумовлює спонтанність, непідготовленість мовленнєвих дій, потребує досить високого ступеня автоматизованості й готовності до використання мовного матеріалу.

Діалогічне мовлення має двосторонній характер. Спілкуючись, співрозмовник виступає то в ролі мовця, то слухача, який повинен реагувати на репліку партнера. Іншими словами, обмін репліками не може здійснюватися без взаємного розуміння, яке відбувається через аудіювання. Отже володіння діалогічним мовленням передбачає володіння говорінням та аудіюванням, що вимагає від учасників спілкування двосторонньої мовленнєвої активності та ініціативності. Виходячи з цього, в учнів необхідно розвивати вміння ініціативно розпочинати діалог, реагувати на репліки співрозмовника і спонукати його до продовження розмови. У навчанні діалогічного мовлення можна виділити такі рівні формування діалогічних вмінь і навичок: підготовчий або нульовий - навички реплікування; перший уміння поєднувати репліки в різні види діалогічних єдностей; другий - уміння будувати мікродіалоги з використання засвоєних діалогічних єдностей на основі запропонованих навчальних комунікативних ситуацій; третій - уміння створювати власні діалоги різних функціональних типів на основі запропонованих комунікативних ситуацій.

Нерідко трапляється ще й так, що розпочатий студентами діалог «завмирає» після обміну однією-двома репліками. Це спричинюється труднощами продукування саме ініціативних реплік. Ще одна перешкода в оволодінні студентами діалогом пов'язана з його непередбачуваністю. Діалог неможливо спланувати заздалегідь, адже мовленнєва поведінка кожного з учасників спілкування у значній мірі визна- чається мовленнєвою поведінкою іншого / інших партнерів. Кожному з них необхідно стежити за перебігом думки співрозмовника, часом несподіваним, а така несподіваність призводить до зміни предмета спілкування. Отже методисти цілком справедливо вважають, що навчання усного мовлення слід починати із діалогу.

Використання методу проектів. Аналізуючи рівень навченості учнів з іноземної мови, вчителі часто приходять до висновку, що відпрацьований по темі мовний матеріал ніби «зависає» в повітрі, вимагаючи якогось додаткового виходу. Лінгвісти рекомендують використовувати метод проектів.

У проектній методиці закладені великі можливості для вирішення таких завдань, як подолання інертності та безініціативності учнів на уроках, боязні говорити іноземною мовою через ймовірні помилки у мовленні. Проектна методика розвиває у школярів самостійність, творчість, активність, такі необхідні їм у процесі навчання. Використання методу проектів реально перетворює учня з об'єкта навчання в суб'єкт навчальної діяльності. Роботу над проектом слід вести поетапно. На кожному етапі вирішуються певні завдання, планується діяльність учнів і вчителя. Організовуючи роботу над проектом, ліпше пов'язати тематику як з країною, мова якої вивчається, так і з країною проживання. Тоді учні орієнтовані на зіставлення і порівняння подій, явищ, фактів з історії та життя людей різних країн, підходів у вирішенні тих чи інших проблем. Інтернет є чудовим помічником в цьому, тому що він надає проекту більшого динамізму, учні отримують більш широку інформацію Застосування комп'ютерів на уроках іноземної мови значно підвищує інтенсивність навчального процесу, засвоюється значно більша кількість матеріалу, ніж при традиційному навчанні. Крім того, цей матеріал закріплюється міцніше. Сприятливі умови створюють комп'ютери і для організації учнями самостійної роботи на уроках іноземної мови. Учень може використовувати комп'ютер як для вивчення окремих тем, так і для самоконтролю отриманих знань. При чому комп'ютер може скільки завгодно повторювати одне й те саме завдання і в кінцевому рахунку це призводить до такого корисного явища, як автоматизація того чи іншого навику. Комп'ютер має багато технічних можливостей: графіку, звук, анімацію, що робить його привабливим для учнів. Але головне, що відрізняє комп'ютер від інших засобів навчання, - це можливості діалогу - не формального діалогу, коли комп'ютер ставить запитання, а школяр повинен відповідати в жорстко заданих рамках інтерак- тивного діалогу: коли головною у діалозі стає дитина, коли вона нав'язує комп'ютеру свої правила або "навчає" його, примушуючи виконувати певні дії. При навчанні аудіюванню кожен учень має змогу слухати діалоги на іноземній мові, при вивченні граматичних явищ - кожен учень має змогу виконувати граматичні вправи, досягаючи кращих результатів і т.д.

Формуванню компетентностей учнів сприяє не лише навчальна, Але й позакласна робота. Комунікативні компетентності передбачають уміння спілкуватися усно та письмово, рідною та іноземними мовами. Під час проведення позакласних інформаційних заходів, учням доводиться давати відповіді на запитання вікторін, обговорювати питання у пошуках правильної відповіді, виражати думку письмово. Від уміння спілкуватися у командному змаганні часто залежить перемога.

Таким чином, застосування мовних ситуацій на уроках англійської мови відіграє важливу роль для розвитку комунікативних можливостей студентів.

ЛІТЕРАТУРА:

1.Ананьєва Л. В. Моделювання змісту навчання професійно-педагогічного діалогу та його реалізація на початковому ступені навчання у мовному вузі. - Іноземні мови. - 2000. - № 4.- С. 22 - 26.

2.Артемов В. О. Обучение диалогической речи (на материале английской речи): Пособие для учителей. - К.: Сов. школа. - 1989. - 123 с.

3.Давидова М. А. Деятельность методиста обучения иностранным языкам. - М.: Высшая школа, 1990. - С.176.

4.Китайгородская Г. А. Методические основы интенсивного обучения иностранным языкам. - М.: Изд-во Московского университета, 1986. - 52 с.

5. Колодязна В. В. Навчання діалогічного мовлення на уроках англійської мови за комунікативною методикою // Англійська мова та література. - 2004.- № 5.- С. 4 - 9.- № 6.- С. 5 - 11.

Фото: https://devotepress.com